Батько сиріт, Король дітей, Святий усіх церков — так називають у світі Януша Корчака, польського педагога, лікаря і письменника.
Януш Корчак загинув зі своїми дітьми, вихованцями єврейського Дому сиріт, у газовій камері фашистського табору Треблінка 5 серпня 1942 року. Він знехтував можливістю врятувати власне життя, до кінця виконав свій людський і педагогічний обов’язок, до кінця залишився з дітьми, боронячи дитячі душі від страху смерті. Інакше й не міг… У Багринівський ЗОШ вчителя взяли участь у круглому столі, присвяченому педагогічній спадщині Януша Корчака… «Ви кажете: діти мене стомлюють. Ви праві. Ви пояснюєте: треба опускатися до їх понять. Опускатися, нахилятися, згинатися, стискуватися. Помиляєтеся. Не від того ми втомлюємося, а від того, що треба підніматися до їх почуттів. Підніматися, ставати навшпиньки, тягтися. Щоб їх не скривдити».
1942 року в чотирьохповерховому будинку на Холодній вулиці Варшавського гетто, де розташувався Будинок сиріт, шестидесяти чотирирічний лікар, педагог і письменник Януш Корчак почав вести щоденник. До цього часу на його піклуванні перебували двісті дітей, і вся педагогіка, методологія, філософія та інші премудрості звелися до одного: як дістати двісті кілограмів картоплі…
